пряник —
пря́ник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пряник —
ПРЯНИК – ПРАНИК Пряник, -а. Солодке печиво. Праник, -а. Дерев’яний валок для вибивання білизни під час прання; прач. Молодиця на Черемоші допирає білизну, часто й сильно б’є праником (Г.
Літературне слововживання
пряник —
-а, ч. Солодке печиво у вигляді товстого коржика, приготовлене на меду, патоці або цукровому сиропі з доданням прянощів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пряник —
ПРЯ́НИК, а, ч. Солодке печиво, перев. у вигляді товстого коржика, приготовлено на меду, патоці або цукровому сиропі з доданням прянощів.
Словник української мови у 20 томах
пряник —
ПРЯ́НИК (вид солодкого печива), МЕДЯ́НИ́К, МЕДІВНИ́К, ПІ́РНИК діал. Обтрусила (мати), обігріла, Теплим чаєм напоїла, З медом пряників дала (П. Воронько); На маленькому столику парував самовар, у полумиску жовтіли медяники (Ю.
Словник синонімів української мови