тирса
ТИРСА – ТИРС
Тирса1. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. Татусь іде під сарай і там починає пиляти дошки. Сиплеться на землю тепла тирса (А.Дімаров).
Тирса2. Ковила волосиста. Я повертаюсь і бачу в первіснім степу над вітром тирси гострі списи (М.Хвильовий); Брів [Павло] високою тирсою, що ніжно лоскотала обличчя (Р.Іваничук); Скитський степ Обудиться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знову проросте (Є.Маланюк).
Тирс, -а. У міфології – жезл бога виноградарства і виноробства.
Словник-довідник з українського літературного слововживання