тирса —
ти́рса 1 іменник жіночого роду дрібні частинки деревини ти́рса 2 іменник жіночого роду ковила
Орфографічний словник української мови
тирса —
ТИРСА – ТИРС Тирса1. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. Татусь іде під сарай і там починає пиляти дошки. Сиплеться на землю тепла тирса (А.Дімаров). Тирса2. Ковила волосиста.
Літературне слововживання
тирса —
[тирса] -сие, д. і м. -с'і
Орфоепічний словник української мови
тирса —
ТИ́РСА¹, и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння. Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Пиляли вони дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (А.
Словник української мови у 20 томах
тирса —
(-и) ж.; нарк. Перемелені на м'ясорубці маківки — сировина для наркотиків.
Словник жарґонної лексики української мови
тирса —
I -и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. II -и, ж. Трав'яниста степова рослина родини злакових з вузьким листям і квітками, зібраними в пухнасту волоть; ковила волосиста. || Насіння цієї рослини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тирса —
ти́рса си́плеться з кого. Хтось дуже старий. Із Степана уже тирса сиплеться (В. Дрозд).
Фразеологічний словник української мови
тирса —
I. ТИ́РСА (дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою), ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ТРАЧИ́ННЯ діал. Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса (Ю. Збанацький); Вони змітали трачиння..
Словник синонімів української мови
тирса —
Ти́рса, -си, -сі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тирса —
ТИ́РСА¹, и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння. Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів.
Словник української мови в 11 томах
тирса —
Тирса, -си ж. 1) Древесные опилки. Вас. 211. 2) раст. Ковыль, Stipa capillata L. Анн. 344. Жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла. Шевч.
Словник української мови Грінченка