тирса — Фразеологічний словник української мови

Значення в інших словниках

тирса — ти́рса 1 іменник жіночого роду дрібні частинки деревини ти́рса 2 іменник жіночого роду ковила Орфографічний словник української мови
тирса — ТИРСА – ТИРС Тирса1. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. Татусь іде під сарай і там починає пиляти дошки. Сиплеться на землю тепла тирса (А.Дімаров). Тирса2. Ковила волосиста. Літературне слововживання
тирса — (від пиляння) трачиння; (трава) ковила. Словник синонімів Караванського
тирса — див. залишок Словник синонімів Вусика
тирса — [тирса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
тирса — ТИ́РСА¹, и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння. Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Пиляли вони дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (А. Словник української мови у 20 томах
тирса — (-и) ж.; нарк. Перемелені на м'ясорубці маківки — сировина для наркотиків. Словник жарґонної лексики української мови
тирса — I -и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. II -и, ж. Трав'яниста степова рослина родини злакових з вузьким листям і квітками, зібраними в пухнасту волоть; ковила волосиста. || Насіння цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
тирса — I. ТИ́РСА (дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою), ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ТРАЧИ́ННЯ діал. Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса (Ю. Збанацький); Вони змітали трачиння.. Словник синонімів української мови
тирса — Ти́рса, -си, -сі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тирса — ТИ́РСА¹, и, ж. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння. Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Словник української мови в 11 томах
тирса — Тирса, -си ж. 1) Древесные опилки. Вас. 211. 2) раст. Ковыль, Stipa capillata L. Анн. 344. Жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла. Шевч. Словник української мови Грінченка