АКЦЕНТ
АКЦЕ́НТ
• АКЦЕНТ
(лат. accentus — наголос)
1) Те саме, що й наголос.
2) Діакритичний значок для позначення на письмі наголосу.
3) Особливості вимови при користуванні нерідною мовою, зумовлені артикуляційною базою рідної мови. А. найбільше виявляється у вимові й інтонації, може виявлятися також у граматиці та лексиці. Часто використовується в худож. л-рі для індивідуальної характеристики мови персонажів (напр., нім. акцент пана комісара в поемі І. Франка "Панські жарти", Карфункеля в п'єсі І. Кочерги "Майстри часу").
Л. І. Прокопова
Українська літературна енциклопедія (A—Н)