Значення в інших словниках
-
акцент —
1. Своєрідний характер вимови: грузинський акцент, французький акцент. 2. Наголос у слові; ритмічний наголос. 3. Особлива увага до чого-небудь, підкреслення чогось. У цьому розумінні вживаємо словосполучення робити акцент (а не ставити акцент).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
акцент —
(від лат. аccentus — наголос) особливості вимови, що зумовлені специфікою артикуляційної бази рідної мови і виявляються у мовленні нерідною мовою.
Словник стилістичних термінів
-
акцент —
Наголос, наголошення, наголошування, жм. притиск; (чужий) вимова; (на чому) підкреслення чого.
Словник синонімів Караванського
-
акцент —
1. наголос 2. вимова
Словник чужослів Павло Штепа
-
акцент —
[акцент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
акцент —
(від лат. accentus — наголос) — виділення окремого звука або акорду за допомогою його динамічного або агогічного підсилення. Позначається у нотопису знаками: V, >, sf (від іт. sforzando — раптовий наголос).
Словник-довідник музичних термінів
-
акцент —
-у, ч. 1》 Мимовільне спотворення звуків якої-небудь мови людиною, для якої ця мова не є рідною. 2》 лінгв. Наголос у слові. || Знак ('), яким цей наголос позначається на письмі. 3》 муз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
акцент —
АКЦЕ́НТ, у, ч. 1. Своєрідний характер вимови, властивий носіям якоїсь мови або діалекту. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом (М.
Словник української мови у 20 томах
-
акцент —
(-у) ч.; крим. Злодійська мова. СЖЗ, 10; ЯБМ, 1, 24.
Словник жарґонної лексики української мови
-
АКЦЕНТ —
• АКЦЕНТ (лат. accentus — наголос) 1) Те саме, що й наголос. 2) Діакритичний значок для позначення на письмі наголосу. 3) Особливості вимови при користуванні нерідною мовою, зумовлені артикуляційною базою рідної мови.
Українська літературна енциклопедія
-
акцент —
Вимова, наголос, наголошування (т.с.) Фразеологічні синоніми: зробити наголос (на чому)
Словник синонімів Вусика
-
акцент —
акце́нт (лат. accentus – наголос) 1. Виділення фонетичними засобами (посиленням голосу, підвищенням тону) складу в слові або словосполученні і знак, яким його позначають. 2. Сукупність особливостей вимови, характерних для певної мови або діалекту.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
акцент —
I позначення наголосу на письмі. II характерні особливості вимови, зумовлені особливостями артикуляційної бази рідної мови.
Універсальний словник-енциклопедія
-
акцент —
роби́ти на́голос на чому. Зосереджувати увагу на чому-небудь, виділяти щось як головне серед інших, другорядних ознак; надавати перевагу чомусь. Отже, навчання з шести років..
Фразеологічний словник української мови
-
акцент —
НА́ГОЛОС (виділення складу в слові посиленням голосу або підвищенням тону; знак, яким це виділення позначається на письмі), АКЦЕ́НТ лінгв. НА́ГОЛОС на чому (посилення голосу або підвищення тону у вимові певного слова, звука і т. ін.
Словник синонімів української мови
-
акцент —
Акце́нт, -та (наголосу) і -ту (вимови), -тові; -це́нти, -нтів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
акцент —
АКЦЕ́НТ, у, ч. 1. Своєрідний характер вимови, властивий тій або іншій мові (діалектові), особі. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах