ВІЛАНЕЛА

ВІЛАНЕ́ЛА

• ВІЛАНЕЛА

, віланель (італ. villanella, франц. villanelle, від лат. villanus — сільський) — пісенно-поетичний жанр у староітал. і старофранц. поезії. Виник у 15 ст. в Неаполі із сел. нар. пісні, згодом поширився по всій Італії (Д. да Нола, О. Веккі та ін.) і в ін. країнах. За характером музики В. близька до канцонети, мадригали, зміст її різноманітний: любовно-ліричний, жартівливий, сатиричний, ігровий. В. складається з шести тривіршів, середні рядки яких римуються між собою протягом усього вірша, утворюючи повтори (приспіви). В. франц. поета 16 ст. Ж. Пассера переклав укр. мовою Б. Мельничук.

В. Л. Рубанова.

Значення в інших словниках

1. віланела — -и, ж. Пісенний жанр народного походження, популярний в 15-16 ст. в Італії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. віланела — ВІЛАНЕ́ЛА, и, ж., муз. Жанр італійської побутової лірики XV–XVI ст., в основі якого лежить переважно неаполітанська народна пісня, яка виконувалася під час польових робіт. Музика віланели мажорна, нерідко танцювальна.  Словник української мови у 20 томах