віланела
ВІЛАНЕ́ЛА, и, ж., муз.
Жанр італійської побутової лірики XV–XVI ст., в основі якого лежить переважно неаполітанська народна пісня, яка виконувалася під час польових робіт.
Музика віланели мажорна, нерідко танцювальна. Зазвичай віланели за побудовою є гомофонними, найчастіше трьохголосними, включають паралельний рух голосів, виконуються без супроводу або під акомпанемент лютні (з наук.-попул. літ.);
Віланелі притаманні риси танцювальності та багатоманітність текстового змісту (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)