ВІРШ
• ВІРШ
(лат. versus — повтор, поворот)
1) Віршовий рядок, основна одиниця віршового ритму.
2) Художньо-мовна система, специфічна змістова форма поезії. На відміну від прози віршована мова має певні закономірності у внутр. ритмічній організації. В. поділяється ритмічними паузами на співвідносні й співмірні відрізки, виділені графічно й інтонаційно. В кінці рядка й перед цезурою виникає сильніший ритмічний акцент. Незмінний постійний акцент в останньому слові рядка називають константним (див. Константа). Межі рядка можуть не збігатися з синтаксичним членуванням тексту; ритмічні паузи в цьому випадку не збігаються з логічними, що веде до перенесень. Функцію ритмічної організації вірша, крім акцентів і пауз (зокрема, словоподілів) виконують також анакрузи, клаузули, рими тощо. В ролі одиниць ритмічної співмірності можуть виступати склад, група складів, слово, синтагма, піввірш, вірш (осн. одиниця), строфа. Нормою того чи іншого виду В. є метр; ритм (у вузькому значенні) — різноманітне конкретне його втілення. Як особлива система В. формувався разом з розвитком поезії, що відокремилась від мелодії. Давня, довіршова східнослов'ян. л-ра не знала в чистому вигляді ні вірша, ні прози, культивувала ембріонально змішані їх форми. Проте вже в 17 ст. внаслідок розвитку можливостей худож. ритму й рими з'явилося поняття "вірш". В сучас. л-рі проводиться чіткий поділ між віршем і прозою, але худож. проза впливає на розвиток В., що зумовлює утворення таких специфіч. форм, як вільний вірш.
3) Віршований твір малої форми.
■ Літ.: Томашевский Б. В. Стих и язык. М. — Л., 1959; Ковалевський В. Ритмічні засоби українського літературного вірша. Спроба систематизації. К., 1960; Сидоренко Г. Віршування в українській літературі. К., 1962; Харлап М. Г. О стихе. М., 1966; Жирмунский В. Теория стиха. Л., 1975; Гаспаров М. Л. Очерк истории русского стиха. Метрика, ритмика, рифма, строфика. М., 1984.
Н. В. Костенко.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)