КВІТОЧКА

КВІ́ТОЧКА

• "КВІТОЧКА"

- поетичний збірник. Вийшов 1907 в Києві у друкарні В. Кульженка. Укладач — М. Щербина. Вміщено ряд віршів Т. Шевченка ("Заповіт", "Садок вишневий коло хати", "Минають дні, минають ночі", "Мені однаково, чи буду" та ін.), П. Грабовського ("До матері", "Доля", "На морі"), В. Забіли ("Не щебечи, соловейку"), Л. Глібова ("Журба", "Чиж та Голуб", "Осел і Соловей" та ін.), Є. Гребінки ("Українська мелодія"), І. Франка, К. Білиловського, О. Маковея, В. Самійленка, О. Кониського, В. Александрова та ін.

■ Літ.: Бойко І. З. Українські літературні альманахи і збірники XIX — початку XX ст. Бібліографічний покажчик. К., 1967.

О. І. Сидоренко.

Значення в інших словниках

1. квіточка — кві́точка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кві́точки  Орфографічний словник української мови
2. квіточка — див. цвіт  Словник синонімів Вусика
3. квіточка — [кв’іточка] -чкие, д. і м. -оц':і, мн. -чки, -чок дв'і кв'іточкие  Орфоепічний словник української мови
4. квіточка — -и, ж. Зменш.-пестл. до квітка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. квіточка — КВІ́ТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кві́тка. Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (М. Коцюбинський); Уляна нічого їй не говорила, бо була рада вже тому, що вона ..  Словник української мови у 20 томах
6. квіточка — И, ж. Дівчина. А давай з тією квіточкою познайомимося.  Словник сучасного українського сленгу
7. квіточка — як (мов, ні́би і т. ін.) (та) кві́точка (кві́тка). Дуже гарна. У хаті в неї, як у віночку: хліб випечений, як сонце; сама сидить як квіточка (П. Куліш); А дівчинка, справді як та квіточка (Марко Вовчок).  Фразеологічний словник української мови
8. квіточка — КВІ́ТОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до квітка. Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); Уляна нічого їй не говорила, бо була рада вже тому, що вона..  Словник української мови в 11 томах