квіточка
КВІ́ТОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до квітка.
Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17);
Уляна нічого їй не говорила, бо була рада вже тому, що вона.. ворушить граблями, а не збирає квіточки на луках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 237);
*У порівн. — Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 266).
Словник української мови (СУМ-11)