алегорія
алего́рія
• алегорія
(від гр. 'αλληγορία, від 'άλλος — інакший і 'αγορεύω — говорю) — один з видів іносказання, в якому конкретний образ є формою розкриття абстрактного уявлення, судження, поняття. Суть А. становить внутр. порівняння певного явища з іншим. Алегоричний образ відзначається, як правило, загальновпізнаваним характером. Внаслідок своєї предметної конкретності він не вичерпується інакомовленням, проте й не позбавлений внутр. можливостей для розгортання у містке худож. узагальнення. У зв'язках з А. перебувають символ, параб.ла, міф, знак. А. постала на межі понятійного образно-худож. мислення з розкладом культової міфології, звідки взято багато алегоричних образів. У літературі на А. засновані жанри притчі, аполога, байки. А. зустрічається в перекладних повістях давньої укр. л-ри, в проповідях і полемічних творах, у шкільній драмі (персоніфікація загальних моральних понять — Доброчинність, Заздрість тощо). Складніший вид А. — наділення істот, предметів рисами людського характеру, включення їх у житейську ситуацію з метою дидактичного унаочнення. В л-рі нового часу побутує в байці та інших жанрах лірики й епосу. Особливий випадок використання А. — в окремих творах сучасної л-ри з філос. проблематикою.
■ Літ.: Потебня О. Із записок з теорії словесності. В кн.: Потебня О. Естетика і поетика слова. К., 1985; Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф. М., 1982.
М. П. Бондар.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)