анаколуф
анаколу́ф
• анаколуф
(грец. 'ανακόλουθον — непослідовність, неузгодженість)
- синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам; неузгодженість членів речення. Як стилістична фігура вживається для характеристики мови персонажа, створення комічного ефекту, в ліриці — для посилення експресії. Напр.:
Як же були на самоті. То молитовнички ховали. Казились, бігали. Скакали І гірше дещо в темноті.
(І. Котляревський).
На сто колін, перед стома богами Я падаю: прийди мені, прийди.
(І. Драч ).
А. слід відрізняти від амфіболії і солецизму, які є порушенням граматичних і морфологічних мовних норм.
К. П. Фродова.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)