анаколуф
АНАКОЛУ́Ф, а, ч., лінгв., літ.
Порушення синтаксичних правил як стилістичний засіб для надання фразі особливої виразності або як ненавмисна стилістична помилка.
Анаколуф частіше за все використовується для мовної характеристики персонажа, який не дуже добре володіє мовою (іноземця, дитини, малокультурної людини) (з наук. літ.);
У творах цього автора широко використовуються такі засоби творення комічного, як відкриті й закриті приєднувальні конструкції, анаколуф (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)