луна
луна́
• луна
(ехо)
- один з різновидів курйозних віршів (див. Курйозне віршування), характерних для поезії бароко. Це переважно двовірш, другий рядок якого складається з одного слова, що є частиною ост. слова першого рядка і звучить ніби його відлуння. В результаті цього між рядками немов відбувається своєрід. діалог. Напр.:
- Что плачеш, Адаме: земного ли края? - Рая.
(І. Величковський. „Ехо...").
Л. споріднена з амебейними композиціями. Описана майже в усіх відомих поетиках 17 — 18 ст. Використовувалась і в драматургії ("Мудрость ПредвЂчная", 1703, та ін.). У поезії пізніших часів зустрічається рідко.
М. М. Сулима.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)