Значення в інших словниках
-
луна —
Луна́: — заграва [16] — (пожежі): заграва [V]
Словник з творів Івана Франка
-
луна —
(відбиття звуку) відлунок, поет, відлуння, відгук.
Словник синонімів Полюги
-
луна —
ЛУНА, ВІДЛУННЯ Відбиття звуку од віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звучання, а також переносно. Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм (Т.Шевченко); Пройдуть зливи, замовкнуть грози, Задрімають вітри на ланах.
Літературне слововживання
-
луна —
Відголос, відгомін, відлуння, відгук, резонанс, відляск, відлунок, виляски; (добра) слава.
Словник синонімів Караванського
-
луна —
Абомовня, видзвін, видзвони, виляск, виляски, відголос, відголоси, відголосок, відголоски, відгомін, відгук, відгуки, відзвін, відзвони, відзвук, відзвуки, відклик, відклики, відлуни, відлунок, відлуння, відляск, відлясок, відляски, одзвук, одзвуки...
Словник синонімів Вусика
-
луна —
-и, ж. 1》 Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань; ехо. || перен. Те, що доноситься здалеку; відгомін (у 2 знач.). || чого, перен. Про те, що є відгуком на що-небудь. 2》 перен., розм. Те саме, що слава.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
луна —
(гр. echo — відгук, луна) — 1. Ефект відбиття звукових хвиль, який сприймається роздільно від самого звуку (первісного імпульсу), якщо відстань в часі між ними дорівнює 0,05 — 0,06 сек. В разі меншої часової різниці відбиття звука сприймається не...
Словник-довідник музичних термінів
-
луна —
ЛУНА́, и, ж. 1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань. Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Полем геть-геть пішла луна, одгукнувшись аж там десь, у сонному хуторі (С.
Словник української мови у 20 томах
-
луна —
• луна (ехо) - один з різновидів курйозних віршів (див. Курйозне віршування), характерних для поезії бароко. Це переважно двовірш, другий рядок якого складається з одного слова, що є частиною ост. слова першого рядка і звучить ніби його відлуння.
Українська літературна енциклопедія
-
Луна —
Серія рад. космічних станцій для дослідження Місяця (1959-76); Л-2 була першим земним об'єктом, що потрапив на поверхню Місяця (1959), а Л-9 — здійснив посадку і передав фотографії (1966).
Універсальний словник-енциклопедія
-
луна —
аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П.
Фразеологічний словник української мови
-
луна —
ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал.
Словник синонімів української мови
-
луна —
Луна́, -ни́, -ні́, -но́ю (відголос)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
луна —
ЛУНА́, и, ж. 1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань. Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм (Шевч., І, 1951, 6); Він голосно й протяжно загукав, оглядаючись: — Ого-го-го-го-о!..
Словник української мови в 11 томах
-
луна —
Луна, -ни ж. 1) Отраженіе свѣта, отблескъ, зарево. Базарь горить, а на море луна йде. Скальков. Ист. Н. Сѣчи, 1846, III. 224. 2) Отраженіе звука, эхо, отголосокъ. Задзвонили, задзвонили, — пішла луна гаєм. Шевч. 157.
Словник української мови Грінченка