метр
• метр
(грец. μέτρον — міра, розмір)
у віршуванні — у широкому розумінні це внутр. принцип організації віршової мови, що характеризується кількістю або якістю і послідовністю складових елементів вірша. В основу вимірювання у квантитативному віршуванні покладена кількість часу, необхідна для вимови складу й побудованих на ньому більших віршових одиниць. Зокрема, в античному віршуванні за одиницю часу бралася тривалість короткого складу — мори, довгий склад дорівнював двом морам; однакові комбінації коротких і довгих складів утворювали стопи; із стоп складалися віршові розміри (метри). У квалітативному віршуванні М. є закономірним чергуванням сильних і слабких місць. У силабо-тонічному віршуванні періодично повторюване сполучення сильного і слабкого місць у рядку називають стопою, а впорядковане сполучення стоп — розміром. М. розглядають або як окр. явище ритму, тобто закономірне чергування якісно різнорідних одиниць, або, навпаки, ритмом вважають різноманітне втілення метричної схеми. У вузькому розумінні М. — те саме, що й розмір вірша.
■ Літ.: Якубський Б. Наука віршування. К., 1922; Гаспаров М. Л. Современный русский стих. Метрика и ритмика. М., 1974; Жирмунский В. Теория стиха. Л., 1975.
Н. В. Костенко.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)