метонімія
метоні́мія
• метонімія
(від грец. μετωνυμία — перейменування)
- вид тропа, в основі якого лежить іносказання, зокрема накладання на переносне значення слова його прямого значення. М. переносить ознаки одного предмета на ін. на підставі реальних зв'язків між ними. Напр.: "Мій предок вогнем і залізом титул собі добув" (В. Симоненко); "Мовчить Полтава, наче приголомшена..." (Л. Костенко) та ін. Коли в М. поєднуються предмет і ознака суміжного предмета, виникає метонімічний епітет: "Здрастуй, юність моя кароока" (В. Сосюра). Окр. видом М. є синекдоха.
■ Літ.: Потебня А. А. Из записок по теории словесности. Х., 1905; Пустова Ф. Д. Тропіка в художньому творі. Донецьк, 1972; Федоров А. И. Образная речь. Новосибирск, 1985; Поляков М. Я. Вопросы поэтики и художественной семантики. М., 1986.
Л. О. Ставицька.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)