метонімія

(від гp. metonymia — пеpейменування) тpоп, обpазний пеpеносний виpаз, в якому пpедмет  замiнюється iншим, але не за подiбнiстю, а за pеально iснуючими мiж ним зв‘язками: “Боpислав смiється” I. Фpанка; За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче (Нар. пісня).

Значення в інших словниках

1. метонімія — метоні́мія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. метонімія — [меитоун’ім'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. метонімія — -ї, ж. 1》 Один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв'язку; слово або вираз, ужиті таким чином. 2》 псих. Заміна слова або виразу схожим, але не цілком адекватним; ознака розладу мовлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. метонімія — МЕТОНІ́МІЯ, ї, ж. Художній засіб, який полягає в перенесенні назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у відношеннях суміжності, а також слово або вислів, ужиті в такий спосіб.  Словник української мови у 20 томах
5. метонімія — • метонімія (від грец. μετωνυμία — перейменування) - вид тропа, в основі якого лежить іносказання, зокрема накладання на переносне значення слова його прямого значення. М. переносить ознаки одного предмета на ін. на підставі реальних зв'язків між ними.  Українська літературна енциклопедія
6. метонімія — метоні́мія (від грец. μετωνυμία – перейменування) зворот у мові, заміна одного слова іншим, суміжним за суттю (напр., «читати Горького» замість «читати твори Горького»).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. метонімія — Метоні́мія, -мії, -мією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. метонімія — МЕТОНІ́МІЯ, ї, ж. Один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку; слово або вираз, ужиті таким чином.  Словник української мови в 11 томах