Значення в інших словниках
-
метонімія —
метоні́мія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
метонімія —
(від гp. metonymia — пеpейменування) тpоп, обpазний пеpеносний виpаз, в якому пpедмет замiнюється iншим, але не за подiбнiстю, а за pеально iснуючими мiж ним зв‘язками: “Боpислав смiється” I. Фpанка; За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче (Нар. пісня).
Словник стилістичних термінів
-
метонімія —
-ї, ж. 1》 Один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв'язку; слово або вираз, ужиті таким чином. 2》 псих. Заміна слова або виразу схожим, але не цілком адекватним; ознака розладу мовлення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
метонімія —
МЕТОНІ́МІЯ, ї, ж. Художній засіб, який полягає в перенесенні назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у відношеннях суміжності, а також слово або вислів, ужиті в такий спосіб.
Словник української мови у 20 томах
-
метонімія —
• метонімія (від грец. μετωνυμία — перейменування) - вид тропа, в основі якого лежить іносказання, зокрема накладання на переносне значення слова його прямого значення. М. переносить ознаки одного предмета на ін. на підставі реальних зв'язків між ними.
Українська літературна енциклопедія
-
метонімія —
метоні́мія (від грец. μετωνυμία – перейменування) зворот у мові, заміна одного слова іншим, суміжним за суттю (напр., «читати Горького» замість «читати твори Горького»).
Словник іншомовних слів Мельничука
-
метонімія —
Метоні́мія, -мії, -мією
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
метонімія —
МЕТОНІ́МІЯ, ї, ж. Один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку; слово або вираз, ужиті таким чином.
Словник української мови в 11 томах