мора

мо́ра

• мора

(лат. mora — проміжок часу, пауза)

- в античному віршуванні тривалість вимови короткого складу, найменша одиниця відліку часу у вірші. Решта віршових одиниць — похідні від М.: довгий склад дорівнює, як правило, двом М., ямбічна стопа — трьом М. і т. д.

Значення в інших словниках

1. мора — мо́ра іменник жіночого роду міра довжини складу у віршах  Орфографічний словник української мови
2. мора — -и, ч., діал. Дідько, хатній чорт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мора — мо́ра шовкова тканина із хвилястим візерунком (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт