мора — Великий тлумачний словник сучасної мови

мора — мо́ра іменник жіночого роду міра довжини складу у віршах Орфографічний словник української мови
мора — мо́ра шовкова тканина із хвилястим візерунком (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
мора — • мора (лат. mora — проміжок часу, пауза) - в античному віршуванні тривалість вимови короткого складу, найменша одиниця відліку часу у вірші. Решта віршових одиниць — похідні від М.: довгий склад дорівнює, як правило, двом М., ямбічна стопа — трьом М. і т. д. Українська літературна енциклопедія