Амінь

Від старогебрейського слова, що означає «точно, вірно, істинно». Вживається як підтвердження сказаного. За масонським ритуалом, на «амінь» відповідають: «Нехай буде так!»

Значення в інших словниках

1. амінь — амі́нь 1 частка незмінювана словникова одиниця амі́нь 2 іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. амінь — 1》 ствердж. част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. 2》 у знач. ім., невідм., с. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. амінь — АМІ́НЬ, присл. 1. бібл. Безперечно, безсумнівно, правильно, істинно. А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь (Біблія. Пер. І. Огієнка); // у знач. ім. Істина.  Словник української мови у 20 томах
4. амінь — а́мінь → амен  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. амінь — див. кінець  Словник синонімів Вусика
6. амінь — Перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апостольські та ін. писання), проповіді, послання тощо, як вияв повної згоди: Дійсно, так, справді, істинно, нехай це станеться, я в цьому причасний.  Універсальний словник-енциклопедія
7. амінь — КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн.  Словник синонімів української мови
8. амінь — Амі́нь, не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. амінь — АМІ́НЬ. 1. стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Н.-Лев., III, 1956, 87).  Словник української мови в 11 томах