Значення в інших словниках
-
веремій —
-я, ч., розм. Те саме, що веремія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
веремій —
ВЕРЕМІ́Й, я, ч., розм. Те саме, що веремі́я. Коли над сим глухим, пустельним місцем жалібно гула одна буря, крутячи страшного веремія і закидаючи усе снігом, – ті [горобці] і зимою хмарами носилися і несамовито цвірінькали (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
-
Веремій —
Веремі́й іменник чоловічого роду, істота ім'я
Орфографічний словник української мови
-
веремій —
див. вир; гамір; метушня; сварка
Словник синонімів Вусика
-
веремій —
КОЛОТНЕ́ЧА (безладний рух, гомін людей), КОЛОТНЯ́́ розм., ВЕРЕМІ́Я розм., ВЕРЕМІ́Й розм., ХУ́ГА розм., КО́ЛОТ діал. В кузові зчинилася колотнеча. Люди кричали, лаялися, потім почали гупати кулаками об вицвілий верх кабіни (М.
Словник синонімів української мови
-
веремій —
Веремі́й, -мі́я і веремі́я, -мі́ї, -мі́єю
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
веремій —
ВЕРЕМІ́Й, я, ч., розм. Те саме, що веремі́я. Коли над сим глухим, пустельним місцем жалібно гула одна буря, крутячи страшного веремія і закидаючи усе снігом, — ті [горобці] і зимою хмарами носилися і несамовито цвірінькали (Мирний, IV, 1955, 16).
Словник української мови в 11 томах
-
веремій —
Веремій, -мія м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Котл. Ен. ІІІ. 8. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях.
Словник української мови Грінченка