Кир —
Кир іменник чоловічого роду, істота ім'я
Орфографічний словник української мови
кир —
-у, ч. Плосковерхі плато або останці, звичайно з крутими чи обривистими схилами, гол. чином у Середній Азії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кир —
КИР, КИР-КИ́Р, виг. Звуконаслідування, що означає крик курей. Аж раптом з далекого кутка вишняку почулося “кир-кир” – хтось злякав курей (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
кир —
У, ч., див. кір.
Словник сучасного українського сленгу
кир —
1) пан, владика, государ; титул вищих духовних сановників 2) рід тканини
Словник застарілих та маловживаних слів
кир —
КИР, КИР-КИ́Р, виг. Звуконаслідування, що означає крик курей.
Словник української мови в 11 томах