абсолютизація

АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ, ї, ж.

Доведення до абсолюту (у 3 знач.).

У творі домінує характерна для натуралізму абсолютизація факту, настанова на ілюзію правдоподібності (з навч. літ.);

Необхідність постійного узгодження цілей і потреб суспільства означає розвиток історії, несумісний з абсолютизацією будь-яких соціальних ідей і норм (з публіц. літ.);

Взагалі абсолютизація навіть правильного твердження призводить до казусів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. абсолютизація — абсолютиза́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. абсолютизація — -ї, ж. Визнання чого-небудь безвідносно, винятково значимим, самодостатнім, зведення чого-небудь в абсолют; доведення до абсолюту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. абсолютизація — АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ, ї, ж. Доведення до абсолюту. Характерним для сучасного "лівого" опортунізму в комуністичному русі є, абсолютизація збройного шляху боротьби і підштовхування мас на авантюристичні дії (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах