абсолютизація

АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ, ї, ж. Доведення до абсолюту.

Характерним для сучасного "лівого" опортунізму в комуністичному русі є, абсолютизація збройного шляху боротьби і підштовхування мас на авантюристичні дії (Ком. Укр., 6, 1970, 18);

Взагалі абсолютизація навіть правильного твердження призводить до казусів (Літ. Укр., 2.IX 1966, 1).

Значення в інших словниках

1. абсолютизація — абсолютиза́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. абсолютизація — -ї, ж. Визнання чого-небудь безвідносно, винятково значимим, самодостатнім, зведення чого-небудь в абсолют; доведення до абсолюту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. абсолютизація — АБСОЛЮТИЗА́ЦІЯ, ї, ж. Доведення до абсолюту (у 3 знач.). У творі домінує характерна для натуралізму абсолютизація факту, настанова на ілюзію правдоподібності (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах