акафіст
АКА́ФІСТ, а, ч.
1. рел.-церк. У християнському богослужінні – різновид церковних хвалебних пісень на честь Христа, Богородиці та святих, під час якого присутні стоять.
– Треба буде Акафіст найняти Миколаєві святому Й на часточку дати (Т. Шевченко);
Проповідував він трохи не щонеділі у церкві і безустанно правив молебні та акафісти Богові (Панас Мирний);
Далі були акафісти Спасителю і Божій Матері, молитви до святого причастя, євангельські співи (Ю. Мушкетик).
2. Літургічна поезія.
У Гириній хаті черниці акафіста читали (П. Куліш);
Акафіст виник у Візантії у VI–VII століттях, набув поширення у грецькій церковній літературі зрілого та пізнього Середньовіччя, а звідти перейшов у східнослов'янську релігійну поезію (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)