альбуміни
АЛЬБУМІ́НИ, ів, мн. (одн. альбумі́н, у, ч.), біохім.
Найпростіші розчинні у воді білки, які містяться в тваринних і рослинних тканинах, у яєчному білку, крові, молоці.
Зміни складу білкових фракцій сироватки крові при гострій променевій хворобі характеризуються виразним зменшенням кількості альбумінів і збільшенням вмісту глобулінів (з навч. літ.).
△ (1) Чо́рний альбумі́н – розчинний порошковий продукт, отриманий висушуванням стабілізованої, дефібринованої крові скота та формених елементів крові скота.
У деякі напівкопчені ковбаси з соєвим концентратом замість яловичини частково вводиться харчовий чорний альбумін (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)