амбіція
АМБІ́ЦІЯ, ї, ж.
Надмірне честолюбство, зарозумілість, самолюбство.
Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (І. Франко);
З початку 1880-х років М. Драгоманов зосереджується на виробленні такої політичної програми, яка змогла б подолати заплутані гурткові суперечки та особисті амбіції (з наук. літ.);
// Претензії, вимоги, зазіхання на щось.
У XVII столітті Україна була буфером між імперськими амбіціями Речі Посполитої, Росії та Туреччини, а згодом, у XVIII столітті, Австрії та Росії (з наук. літ.);
Тяжку внутрішньополітичну ситуацію Русі в останні роки правління Всеволода літописець пояснює не його невмілим урядуванням, а надмірними претензіями та амбіціями удільних князів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)