амбіція
АМБІ́ЦІЯ, ї, ж. Самолюбство; гордість; честолюбство.
Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (Фр., III, 1950, 257);
Його плебейську амбіцію вже відтепер люди не кривдили, його поважали (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 100).
◊ Полі́зти (вда́ритися і т.ін.) в амбі́цію — дуже образитися.
Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Ю. Янов., II, 1958, 312).
Словник української мови (СУМ-11)