амулет
АМУЛЕ́Т, а, ч.
Невеликий предмет, який звичайно людина носить на своєму тілі і якому приписують магічну здатність охороняти від хвороб, нещасть і т. ін.
Перші проблиски його [чоловіка] духовного життя – його віри в загробове життя та віри в демонів бачимо хіба в матеріальних останках його похоронів та в амулетах (І. Франко);
Коли б мати дізналась, що з нею [Мір'єм] робиться нині, то, певно, сказала б, що то лихий дух – “джин” – увійшов у неї, бо перестала вплітати в коси святі амулети (М. Коцюбинський);
Тепер він не боявся Насті. Кайтмаза дала йому амулет від лихого ока (З. Тулуб);
Заплакана Нафіса провела юнака до самої казарми і на прощання почепила йому на шию амулет (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)