амулет

АМУЛЕ́Т, а, ч. Невеликий предмет, що його як чаклунський засіб носять марновірні люди, вірячи, ніби він оберігає від хвороб, ран тощо; талісман.

Коли б мати дізналась, що з нею [Мір’єм] робиться нині, то певно сказала б, що то лихий дух — "джін" — увійшов у неї, бо перестала вплітати в коси святі амулети (Коцюб., III, 1955, 143);

Перші проблиски його [чоловіка] духовного життя — його віри в загробове життя та віри в демонів бачимо хіба в матеріальних останках його похоронів та в амулетах (Фр., XVI, 1955, 383);

Тепер він не боявся Насті. Кайтмаза дала йому амулет від лихого ока (Тулуб, Людолови, І, 1957, 222).

Значення в інших словниках

1. амулет — амуле́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. амулет — див. ТАЛІСМАН.  Словник синонімів Караванського
3. амулет — Щасничка, див. талісман  Словник чужослів Павло Штепа
4. амулет — -а, ч. Невеликий предмет, що його як чаклунський засіб носять упереджені люди, вірячи, ніби він оберігає від хвороб, ран тощо; талісман.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. амулет — АМУЛЕ́Т, а, ч. Невеликий предмет, який звичайно людина носить на своєму тілі і якому приписують магічну здатність охороняти від хвороб, нещасть і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
6. амулет — амуле́т (франц. amulette, від лат. amuletum – ладанка, привісок) предмет, якому марновірно приписують чудодійну здатність оберігати людину, що його носить, від бід, хвороби тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. амулет — ТАЛІСМА́Н, АМУЛЕ́Т. Колись, маленького, мене брали на рибалку, як талісман на щастя (В. Собко); За давнини якийсь дикун незнаний, Жрець і мисливець, воїн і поет, Колись зробив собі з копитця лані Від мар нічних надійний амулет (Є. Плужник).  Словник синонімів української мови
8. амулет — Амуле́т, -та; -ле́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)