амуніція

АМУНІ́ЦІЯ, ї, ж., збірн.

1. військ. Сукупність речей (крім одягу і зброї), що становлять спорядження військовослужбовця, а також військове спорядження коня.

Тисяча солдатів, як один, забряжчали амуніцією, перекинувши гвинтівки на руку (Смолич, І, 1958, 442);

— Тримайте, хлопці, і для мене коня при повній амуніції. Швидко прибуду (Шер., В партиз. загонах, 1947, 6).

2. перен., ірон. Про одяг і речі, які свідчать про заняття людини (напр., про рибальське спорядження та ін.).

Незабаром рипнули в прихожій двері, і в хату вступив батько [жебрак] з торбами на плечах. Він здійняв свою амуніцію, передягся і ввійшов у світлицю з запаленою папіросою в губах (Н.-Лев., IV, 1956, 345).

Значення в інших словниках

1. амуніція — амуні́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. амуніція — (військова) спорядження, споряд; (рибалки) причандали, жм. справа.  Словник синонімів Караванського
3. амуніція — Стріливо, гарматень, див. патрон, снаряд  Словник чужослів Павло Штепа
4. амуніція — -ї, ж., збірн., військ. Сукупність речей (крім одягу і зброї), що становлять спорядження військовослужбовця, а також військове спорядження коня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. амуніція — АМУНІ́ЦІЯ, ї, ж., збірн. 1. Спорядження військовослужбовця (крім одягу і зброї). Тисяча солдатів, як один, забряжчали амуніцією, перекинувши гвинтівки на руку (Ю. Смолич); Чистимо зброю, приводимо до порядку амуніцію (Є.  Словник української мови у 20 томах
6. амуніція — див. начиння  Словник синонімів Вусика
7. амуніція — амуні́ція (польс. amunicja, від лат. munitio – спорядження) сукупність предметів, що становлять спорядження військовослужбовця. Кінсьκа А. – упряж, сідло, в’ючні пристрої.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. амуніція — Амуні́ція, -ції, -цією; -ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)