анекдот
АНЕКДО́Т, у, ч.
1. Коротке жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію.
Він усе розказував українські народні анекдоти, смішні, повні жарту (І. Нечуй-Левицький);
У великі твори, наприклад романи, включають іноді окремі закінчені оповідання, казки, легенди, анекдоти (з наук. літ.);
// Вигадка, жарт.
Він довго сердився і спочатку навіть соромився їздити [на автомобілі], аж поки не звик і не перестав прислухатись до зауважень і анекдотів з цього приводу (О. Довженко).
2. Кумедний випадок, подія або пригода.
– То що за історія? – Анекдот, Пал Палич! У незапам'ятні часи відзначили Непролазу путівкою до санаторію. І там у його дружини шубу потягли (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)