Значення в інших словниках
-
анекдот —
(від гp. anekdotos — неопублiкований) коpотке усне жаpтiвливе оповiдання пpо якийсь випадок чи ситуацiю з несподiваним дотепним закiнченням.
Словник стилістичних термінів
-
анекдот —
[анеиґдот] -ту, м. -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
анекдот —
-а, ч. 1》 Стисле жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію. || Вигадка, жарт. 2》 Кумедний випадок, подія або пригода.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
анекдот —
АНЕКДО́Т, у, ч. 1. Коротке жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію. Він усе розказував українські народні анекдоти, смішні, повні жарту (І.
Словник української мови у 20 томах
-
анекдот —
• анекдот (від грец. 'ανέκδοτος — невиданий) - коротке сатиричне або гумористичне, з дотепним закінченням усне оповідання про якийсь смішний випадок чи подію. Уперше термін А. застосував Прокопій Кесарійський у кн. "Таємна історія" (6 ст.).
Українська літературна енциклопедія
-
анекдот —
анекдо́т (франц. anecdote, від грец. ανέκδοτος – неопублікований, невідомий) 1. В античній літературі старий твір, що свого часу не був відомий, 2. Коротка, здебільшого сатирична або жартівлива, розповідь про якусь подію, випадок, часто вигаданий.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
анекдот —
АНЕКДО́Т, а, ч. 1. Коротке жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію. Він усе розказував українські народні анекдоти, смішні, повні жарту (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах