апломб
АПЛО́МБ, у, ч.
Самовпевненість у поведінці, розмові.
Лікар, здавалося, забув .. про своє недавнє розгублення і навіть переляк, говорив тепер самовпевнено, з апломбом, з почуттям власної вагомості і невразливості (Ю. Збанацький);
Промовець, витерши хустинкою чоло, почав знову, хоч і без попереднього апломбу (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)