апломб
АПЛО́МБ, у, ч. Самовпевненість у поведінці, розмові.
Лікар, здавалося, забув.. про своє недавнє розгублення і навіть переляк, говорив тепер самовпевнено, з апломбом, з почуттям власної вагомості і невразливості (Збан., Сеспель, 1961, 37);
Промовець, витерши хустинкою чоло, почав знову, хоч і без попереднього апломбу (М. Ол., Леся, 1960, 178).
Словник української мови (СУМ-11)