апломб

САМОВПЕ́ВНЕНІСТЬ (наявність надто великої впевненості у собі, в своїх можливостях, здібностях тощо), АПЛО́МБ, САМОВДОВО́ЛЕННЯ, САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ (неприховане вдоволення собою); САМОЗАКО́ХАНІСТЬ (впевненість у своїй винятковості). Він і надалі дотримувався думки, що молодий Філіпчук — надто галасливий, що немає в нього скромності й на зламаний шеляг, що та його самовпевненість іноді стає просто блазнівською (Ірина Вільде); Його чисте біляве обличчя.. сяяло безпечністю і самовдоволенням (С. Добровольський); Чиста душею і помислами, товариська людина.. Ні тіні пози, ні крихти самозакоханості чи зазнайства (В. Козаченко). — Пор. зарозумі́лість.

Значення в інших словниках

1. апломб — апло́мб іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. апломб — -у, ч. Самовпевненість у поведінці, розмові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. апломб — АПЛО́МБ, у, ч. Самовпевненість у поведінці, розмові. Лікар, здавалося, забув .. про своє недавнє розгублення і навіть переляк, говорив тепер самовпевнено, з апломбом, з почуттям власної вагомості і невразливості (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. апломб — апло́мб (франц. aplomb, букв. – рівновага, вертикаль) 1. Надмірна, підкреслена самовпевненість у поведінці, розмові. 2. У танцях – стійкість, додержання вертикальної лінії (від голови до ніг).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. апломб — АПЛО́МБ, у, ч. Самовпевненість у поведінці, розмові. Лікар, здавалося, забув.. про своє недавнє розгублення і навіть переляк, говорив тепер самовпевнено, з апломбом, з почуттям власної вагомості і невразливості (Збан.  Словник української мови в 11 томах
6. апломб — рос. апломб (фр. aplomb, букв. — рівновага, вертикаль) — надмірна, підкреслена самовпевненість у поведінці, розмові.  Eкономічна енциклопедія