апокриф
АПО́КРИФ, а, ч., літ.
Стародавній релігійно-легендарний твір про персонажів і події Священної історії, що не ввійшов до офіційних іудейських і християнських церковних канонів.
І. Франко з'ясував, що легенда про подорож Андрія запозичена з апокрифів II–III ст., де йшлося про його місіонерську діяльність у Скіфії (з наук. літ.);
У деяких апокрифах про боротьбу Бога з дияволом як протиборство двох рівноправних сил наочно порушено принцип шанування нижчими вищих, основний принцип феодальної ієрархії (з навч. літ.);
Здається мені, Ренан даремне так нехтує неканонічними євангеліями і всякими апокрифами (Леся Українка);
Наші предки створили цілу літературу апокрифів, тобто незгідних з церковною наукою оповідань про життя-буття прародичів людськості, пророків, святих, Христа й Богородиці (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)