арматура
АРМАТУ́РА, и, ж.
1. збірн., техн. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції.
Водопровідна арматура;
Паропровідна арматура;
// Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування.
Для нерухомого закріплення патронів і абажурів використовують різну освітлювальну арматуру (з навч. літ.).
2. буд. У залізобетонних спорудах – сталевий каркас; також сукупність металевих частин, уміщених у який-небудь матеріал або споруду для зміцнення їх.
Не згледілись, піднявся вже новий завод бетонний. Тепер для шлюзу, корпусів готують арматуру (М. Шеремет).
3. заст. Зброя, обладунок; риштунок;
// мист. Скульптурне або живописне зображення зброї та обладунку, що використовується з декоративною метою.
Кімната [полковника] .. переділена на дві половини; у більшій половині – арматура (М. Кропивницький);
Кам'яниця визначається стильовим аттиком з картушами, вазами, арматурою (І. Крип'якевич).
Словник української мови (СУМ-20)