археографія

АРХЕОГРА́ФІЯ, ї, ж.

Галузь історичної науки, яка займається дослідженням писемних пам'яток старовини та виробленням наукових принципів їх видання.

А. С. Синявський був видатним ученим-дослідником, який зробив істотний внесок у розвиток археології, археографії, географії, педагогіки; новатором він став у галузі історії, створивши власну концепцію минувшини українського народу (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. археографія — археогра́фія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. археографія — [археиограф'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. археографія — -ї, ж. Галузь історичної науки, яка досліджує писемні пам'ятки старовини та виробляє наукові принципи їх видання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. археографія — • археографія (від грец. αρχαιος — стародавній та γράφω — пишу) - спец. істор. дисципліна, яка вивчає видання писемних пам'яток, розробляє принципи і методику публікації документів.  Українська літературна енциклопедія
5. археографія — археогра́фія (від архео... і ...графія) галузь історичної науки; вивчає питання, пов’язані з виданням пам’яток письменства.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. археографія — Археогра́фія, -фії, -фією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. археографія — АРХЕОГРА́ФІЯ, ї, ж. Галузь історичної науки, яка займається дослідженням писемних пам’яток старовини та виробленням наукових принципів їх видання.  Словник української мови в 11 томах