афонія

АФОНІ́Я, ї, ж., мед.

Відсутність голосу внаслідок захворювання гортані, ураження нервової системи або інших захворювань.

Охриплість чи афонія вказують на патологію верхніх дихальних шляхів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. афонія — афоні́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. афонія — див. афазія  Словник чужослів Павло Штепа
3. афонія — (від. гр. a — ні та phone — голос) — хворобливий розлад механізму голосового апарату, що виникає внаслідок розладу координації голосових центрів центральної нервової системи.  Словник-довідник музичних термінів
4. афонія — -ї, ж. Втрата голосу, беззвучність його (внаслідок захворювання гортані або ураження нервової системи). Психогенна афонія — відсутність звучності голосу за збереження шепітної мови, спричинена афектом страху або психічною травмою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. афонія — афоні́я (від грец. αφωνία – німота, безмовність) втрата голосу, беззвучність його (внаслідок захворювання гортані або ураження нервової системи).  Словник іншомовних слів Мельничука