ачей
АЧЕ́Й, част. власне мод., розм., рідко.
Уживається у знач., близькому до може, можливо, а що як.
Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю (Сл. Гр.);
Ходім! Ачей се гіркеє страждання Нащадкам нашим скоротить дорогу До ясної і певної мети! (Леся Українка);
// Уживається у знач., близькому до мабуть, здається.
Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей (О. Підсуха).
Словник української мови (СУМ-20)