ачей
АЧЕ́Й, част., розм., рідко. Може, можливо, а що як.
Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю (Сл. Гр.);
Ходім! ачей се гіркеє страждання Нащадкам нашим скоротить дорогу До ясної і певної мети! (Л. Укр., І, 1951, 167);
// Мабуть, здається.
Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей (Підс., Загули.., 1960, 67).
Словник української мови (СУМ-11)