бабувати
БАБУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., заст.
Бути бабою (див. ба́ба¹ 6); приймати дітей під час пологів.
Лазорчиху взяли в друге село бабувати (Панас Мирний);
[Риндичка:] У вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової (М. Кропивницький);
Горпина все життя куховарила на весіллях, бабувала на родинах (В. Кучер).
БАБУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., розм.
Доглядати малу дитину, виконувати роботу няньки.
Поїду в Київ до онучки бабувати (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)