бабувати
БАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути бабою ( див. ба́ба¹ 6); приймати дітей під час пологів.
Лазорчиху взяли в друге село бабувати (Мирний, IV, 1955, 223);
[Риндичка:] У вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової (Кроп., І, 1958, 502);
Горпина все життя куховарила на весіллях, бабузала на родинах (Кучер, Трудна любов, 1960, 597).
Словник української мови (СУМ-11)