бамбула
БАМБУ́ЛА¹, и, ч., зневажл.
Великий, огрядний і перев. неповороткий, незграбний чоловік, хлопець.
Він [Тимко] навіть дихання затамував. Тільки підвів угору очі. “І чому крига під ними не завалиться? Он які бамбули!” Червоні розпашілі пики схилились до нього (Ю. Логвин);
// Тюхтій.
У Матвія Матвійовича з одної циркової програми, баченої ще замолоду, лишився в пам'яті .. сорокалітній, обважнілий, стягнений корсетом і неохайний бамбула з юхтово лисніючим обличчям (І. Волошин).
БАМБУ́ЛА², и, ж.
1. Ударний музичний інструмент афроамериканського походження.
Бамбула нагадує барабан, схожий на бамбуковий бочонок з натягнутою на ньому воловою шкірою (з наук.-попул. літ.);
Бамбула як музичний інструмент у першій половині XIX ст. була дуже поширена в чорношкірих жителів Нового Орлеана (з газ.).
2. Негритянський танець, який виконують у супроводі барабана.
Танець бамбула наприкінці XIX ст. був витіснений з Парижа танцями японських виконавиць (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)