бант

БАНТ, а, ч.

Вузол з вільними петлями й кінцями; зав'язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується перев. як прикраса.

Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (І. Нечуй-Левицький);

Над нею [тумбочкою] висіла гітара з пишним голубим бантом (В. Кучер);

У неї на ногах дразливо виблискували нові черевики з широкими стрічками-шнурочками, зав'язаними подвійним бантом (Л. Юхвід).

Значення в інших словниках

1. бант — бант іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бант — -а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав'язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується перев. як прикраса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бант — Метелик  Словник чужослів Павло Штепа
4. бант — Бант, -та; ба́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бант — БАНТ, а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав’язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується переважно як прикраса. Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах