банькатий
БАНЬКА́ТИЙ, а, е, груб.
1. Надто опуклий, витріщений (про очі).
– Бряжчать карбованці! – аж крикнув Копронідос, і його здорові, банькаті очі аж закрутились (І. Нечуй-Левицький);
Банькаті, віджилі очі кидають знайомими блискавками генія (В. Винниченко);
Банькаті, немов аж підпухлі очі боярина ніби хотіли проникнути в душу (Іван Ле);
А сова тільки глипає з дупла банькатими очима та ще більше сердиться (Б. Антоненко-Давидович).
2. Який має такі очі; витрішкуватий.
Гетьман подібний до матері, чорнявий, .. банькатий, широконосий (В. Винниченко);
Галина Петрівна враз упізнала банькату англійку (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)